Сюзен чітко висловлювалася і взагалі була в гарній формі у свої років 40. Вона прийшла зі своїм трирічним малюком, але під час розмови не звертала на нього уваги, навіть коли він почав рвати сторінки моїх журналів і кидати прямо на килимок чіпси та крекери. Я теж намагався його ігнорувати, що було доволі складно, особливо коли він розлив свій молочний шоколад на мої оббиті шкірою стільці. Його хуліганство зробило подальшу розмову неможливою.

- Це зовсім неприйнятна форма поведінки, - такою була чітка відповідь Сюзен на дії свого хулігана. Але зухвала поведінка малюка вказувала, що він давно ігнорував подібні слова матері. Тим часом остання стала задавати дуже вузьконаправлені питання, що говорили про її глибоку поінформованість. Скоро я відчув й собі невимовне бажання запустити в неї чипсів чи крекерів.

Сюзен вибрала мене, бо ретельно вивчила все про моє навчання, прочитала мої статті, визначила мою університетську належність та знала де я живу. Це було занадто - так, начебто вона знала наскільки сильно я напився суботнім вечором і як смердів на наступний ранок. Я погоджуюсь з тим, що вона просто непокоїлася про важливі аспекти її лікування. Розуміння того, хто є вашим лікарем, також і вказує, як саме добре він лікує. Але я нервував через те, яким самим чином вона задавала свої питання - надто особисто і просто грубо як для першої зустрічі.

Кожен доктор знає таких пацієнтів. Перед тим як прийти саме до тебе, вони вже навідалися до багатьох інших лікарів, з якими так і не знайшли спільної мови. Вони мають багато скарг, які рідко є об'єктивними та достатньо серйозними. Такі пацієнти багато говорять. Я часто подумки цікавлюся, коли чекаю паузи в їх розмовах, чи багато таких пацієнтів у бідних країнах, які мають низьку народжуваність чи просто перебувають у постійних війнах, тобто там, де потреба в лікарях набагато більша.

Сюзен наштовхнула мене на роздуми про пацієнтів. Медсестри - мої улюблені, вони знають медичну мову і звикли довіряти лікарю. А ще вони розуміють мої жарти. Але классово найкращі інженери. Вони поступові і звикли до консультацій - найбільше це виражається у зацікавленості, що саме лікар думає про їх проблему. Вони знають, як звертатися до експертів. Якщо ваш ортопед вважає, що у вас артрит, наприклад, що виник через тертя затверділих поверхонь суставів, то вам краще розділяти його думку. Бо набагато менше сенсу я бачу в тому, аби ви приходили за допомогою, наполягаючи, що ваш артрит викликаний дисбалансом між вашими інь та янь, чи порушеннями роботи ваших енергетичних полів, чи недотриманням дієти, внаслідок якої була викликана недостача молібдену. В медицині так багато інформації - і так, більшість може бути знайдена в інтернеті - що лікарі необхідні вам хоча б тому, що знають, що необхідно проігнорувати.

У Сюзен не було довіри медсестри чи послідовності інженера. Вона ігнорувала будь-які мої роздуми щодо її досить поширеного болю в коліні. Вона ні на йоту не намагалась до мене прислухатися, доки я намагався перепевнити її у своїй правоті. Я просто був збитий з пантелику, поки мовчки слухав її зухвалі слова. Вона була настільки впевнена у своїх словах, що не потребувала думки жодної іншої людини.

Я дуже добре розумів, що коїлось з цією жіночкою, і я міг би її вилікувати не краще і не гірше, аніж будь-який інший лікар. Але лікування її надколінно-стегнового суглобу потребувало терпіння та витривалості від обох нас. Найкращий спосіб лікування не є швидким чи безболісним. Пухлині треба місяці, аби розсмоктатися, не говорячи вже про м'язи. Нормальні пацієнти просто незадоволено кажуть:"Перед лікуванням я почував себе краще", поки не відчують покращення справ. Бо з великою кількістю терапевтичних уколів, фізичних занять та пари операцій коліно стає функціонувати краще. Часто це досить тяжке моральне випробування, і пацієнтам треба зібрати волю в кулак аби не відмовитися від ідеї лікування. Я люблю казати відверто - "Перед покращенням вам здаватиметься, що все стало гірше". Сюзен, з її відношенням до медицини та шляхами лікування власного сина показувала усім своїм виглядом, що вона не збирається йти на такі жертви. Не зі мною, якнайменше.

Досвічений лікар вміє швидко визначити тип пацієнта і вибрати найкращий з підходів для спілкування із ним. Існують просто незацікавлені в цьому всьому люди, яким достатньо заголовка статті аби бути обізнаним. Вони не хочуть знати, в чому їх проблема, які саме вони ліки приймають, їм навіть не цікаво, яку саме операцію будуть на них проводити.
- Просто вилікуйте мене, - це все що вони кажуть.
На протилежному кінці існують антиподи, такі пацієнти як Сюзен - вони часто не довіряють і відносяться з підозрою до будь-яких слів доктора. Але, обидва види пацієнтів зустрічаються з однаковою частотою - бо від хвороб ніхто не застрахований.

Я знав, що Сюзен була Гуглером - я б навіть сказав, королевою усіх Гуглерів. Але я не зміг з нею ужитися. Я навіть не міг вставити слово в нашу з нею розмову. Тому я їй відмовив. Я сказав, що не зможу допомогти будь-яким інакшим чином, ніж запропонованим останніми трьома відвіданими нею ортопедами. Але я порадив їй ще одного травматолога. Доктор Браун, якого я добре знав, міг бути зацікавлений у такому досвіді.
Розчарована і розлючена Сюзен зупинилася на хвильку, перед тим як піти.
- Ви маєте на увазі Ларрі Брауна на Сентрал Авеню?
- Еее, так...
- Я маю із ним зустріч у п'ятницю. І, доктор Хейг! - сказала вона, штовхаючи сина за руку до двері мого офісу. - Будьте уважні на шляху додому. Там біля виходу сталася якась аварія.